Історія ліцею

16 березня 1970 року Державним комітетом Ради Міністрів України по професійно -технічній освіті було видано наказ №11 про створення нового професійно-технічного закладу в селі Лісоводи Городоцького району Хмельницької області. Це ідкя належала тодішньому голові місцевого ордена Леніна колгоспу «Україна» ГероюСоціальстичної Праці, дипетату Верговної Ради СРСР п’ятьох скликань Григорію Івановичу Ткачуку, який мріяв на базі училища створити справжню кузню високо кваліфікованих механізаторських кадрів.
Розмістилося училище на околиці Лісовід на мальовничій території колишнього маєтку панів Журовських понад двома ставками поблизу лісу і чистих джерел. Екологічно чиста територія мала всціло сприяти розумовому і фізичному розвитку учнів.
Першим директором новоствореного ПТУ №10 було призначено Куліковського Аполінарія В'ячеславовича, на плечі якого лягли всі турботи по обладнаню приміщень та підбору кадрів викладачів і майстрів виробничого навчання, скворення навчально – матеріальної базі, належних житлово – побутових умов для учнів та працівників, прийом учнів, планування та організація навчаньно – виховного процесу.
Першочергові роботи було виконано за 6 місяців. Був запущений 2-х поверховий будинок дореволюційної забудови з пічним опаленням, напіврозвалена конюшня, два невеличких будинки, де проживала панська прислуга, та сарай.
Силоми учнів будівельних професій Волочиського ПТУ №5 було відремонтовано існуючі будівлі, підготовлено наявні приміщення для організації кабінетів, лабораторій та майстерень, завезено необхідні матеріали, придбано меблі для кабінетів та устаткування для майстерень. На кінець 1970 року створено 5 навчальних кабінетів, лабораторію тракторів, слюсарну майстерню та майстерню електрозварювання, їдальню на 100 посадочних місць, бібліотеку з читальним залом на 16 місць, гуртожиток на 50 ліжок.
До початку опалювального сезону замість пічного опалення в навчальному корпусі було змонтовано центральне.
25 травня 1970 р. тобто через два місяці після офіційного заснування училища, розпочалися заняття в двох навчальних групах:
№ 1- трактористи – машиністи 3-го класу
№ 2 – слюсарі з ремонту електрообладнання побутових приладів.
Станом на 1 січня 1971 року інженерно педагогічний колектив училища нараховував 19 чоловік, а учнівський контингент становив 250 чоловік, які навчалися у 8 –ми учбових групах по 5 –ти професіях:
1. Тракторист – машиніст 3-го класу;
2. Електрогазозварювальник;
3. Слюсар з ремонту авто-тракторного обладнання;
4. Слюсар з ремонту швейних машин;
5. Слюсар з ремонту побутової техніки.
В цих перших здобутках неоціненна заслуга тодішнього директора Куліковського А.В, майстрів виробничого навчання: Бондарчука А.В, Бистанчука В.М, Новікова П.Ю, Сосніцкого П.М, Долішняка В.І, Хорошуна В.В, Піонтковського Е.Б, Українця М.В;
викладачів: Польової В.Г, Остяк В.М, Капітан Г.Ю, Щудляка А.І, Чайковського В.А, Гуцула М.С; старшого майстра Криницького А.У.;завгоспа Добриніна М.І.; бухгалтера Потріяна В.Ф.; касира Шеремети М.Я.; секретаря Данькової Є.М.
Слідуючим важливим етапом в історії училища став 1976 рік. Училище було перейменовано з ПТУ-№10 в СПТУ №40. Було розпочато підготовку кваліфікованих робітників з одночасним отриманням середньої освіти. Для цього необхідно було підсилити матеріально – технічну базу, підібрати відповідний кадровий потенціал – викладачів загальноосвітніх та спец дисциплін, вихователів гуртожитку та працівників інших відповідальних служб.
1976 році було введено в дію навчальний корпус на 360 учнівських місць, в якому створено навчальні кабінети для загальноосвітньої та професійної підготовки учнів, забезпечено всі кабінети необхідними меблями,наочними посібниками, технічними засобами навчання та літературою. Педагогічний колектив училища поповнився викладачами загальноосвітніх дисциплін.
Одночасно з введенням в дію корпусу теоретичних занять було збудовано котельню на твердому паливі, водогін, необхідні теплові, електричні та каналізаційні мережі, проведено благоустрій території училища.
Весною 1978 року училище очолює Віктор Станіславович Косовський, а через рік весною 1979 року директором училища призначено молодого перспективного інженера Гута Івана Дмитровича. Він продовжив започатковані раніше традиції і мобілізував всіх працівників на дальніше вдосконалення навчально – методичної бази, покращення житлово – побутових умов для учнів та працівників училища, створення належних умов для занять спортом та художньою самодіяльністю. Так 1980 році збудовано і ведемо в дію житловий будинок для працівників на 4 квартири, а в 1981 році гуртожиток для учнів на 360 місць, 1984 році – громацько – побутовий корпус, в якому розмістилася учнівська їдальня на 120 посадочних місць, актовий та спортивний зали, бібліотека з читальним залом, та інші адміністративні кабінети.
В 1985 році завершене будівництво і передано в експлуатацію корпус навчально – виробничих майстерень, 1992 році реконструйовано з переведенням на опалювання газом котельні, 1995 році збудовано житловий будинок для працівників училища на 8 квартир.
За цими конкретними цифрами – нелегка праця, повсякденні клопоти, які випали тоді на долю директора училища І.Д.Гута, а також величезний об’єм робіт виконаних всіма працівниками училища: викладачами, майстрами виробничого навчання, вихователями, працівниками інших категорій і служб а також учнями.
Весною 2000 року Лісоводському СПТУ № 40 виповнилося 30 років. На той час в училищі проводилась підготовка робітників з п’яти груп професій. Враховуючи вимоги ринку праці, економічного становища в країні було взято курс на підготовку робітників з інтегрованих професій замість вузькопрофільних.
На цей час навчально-виховний процес в училищі здійснював педагогічний колектив в кількості 62 чоловік. Серед них 41 з вищою освітою, решта з-середньою спеціальною серед викладачів 11 з вищою кваліфікаційною категорією, 8 – з першою, 9 –и викладачам за підсумками атестації присвоєно педагогічне звання Старший викладач. Серед педагогічних працівників училища – заслужений працівник ПРО України викладач спец дисципліни Бестанчук В.М. Трьом працівникам присвоєно звання «Відмінник освіти України».
Станом на 1 вересня 2000 року до послуг учнів було 17 навчальних кабінетів професійно-технічної та загальноосвітньої підготовки, 6 лабораторій, 7 навчально-виробничих майстерень, спортивний зал, стадіон із спортивним містечком, актовий зал, їдальня, бібліотека з читальним залом на 60 місць. Книжковий фонд бібліотеки налічував 33 тисячі примірників.
Для виробничого навчання учнів була достатня кількість тракторів, автомобілів, комбайнів, різних сільськогосподарських машин та знарядь, а також необхідне обладнання навчально-виробничих майстерень: верстати, механізми, тренажери та інше устаткування.

Кiлькiсть переглядiв: 65